Конопля Ganja Керчь

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Я тут расскажу вам, братцы, историю про то, как я на закладки пошел за шишками марихуаны и одновременно изучал все пределы своей алкогольной выносливости. Все началось нашей компанией, мы решили просто оторваться по полной, как ни разу раньше. Так что садитесь поудобнее, прослушивайте и понимайте, куда лезть не стоит.

Вот представьте, мы сидим в кругу и подкидываем идеи, что бы такого сделать, чтобы нам было невероятно хорошо и невероятно весело. Тут я вспомнил, что в контакте недавно видел объявление, где один наркоша говорил, что продает шишки. Мы еще ни разу не пробовали, но слышал, что это нормально дурь, так что решили с братвой сходить и проверить.

Полезли в Интернет, ищем адрес, чтобы доехать до такого наркошского шарага. Как только нашли, сразу же грамотно выложилися в машину, включили музыку, типа чтобы нарваться на волну, и поехали. Братцы, такие впечатления ни с чем не сравнить!

Прибыли мы на место, где нам сказали, что можно купить свеженькие закладки. Зашли в квартирку, а там шум, гам, свет мигает, все типа готово гнаться! Ну, а мы, казаки, тут же наступили на грабли. Оказалось, что мы ни с кем не знакомы, а тут все такие занюханные, будто весь день носились.

Ну а потом, братцы, начались наши эксперименты с алкоголем. Думаете, мы просто водочку попили и все? Нет, канешн! Мы же гонцы, гоняли до конца. Добыли нам метамфетамин, и решили попробовать. Ну я, казак, взял и все остальным. Вот тут, братцы, началось самое интересное.

Нас валило на пол и начались какие-то галлюцинации, блин. Всегда считал себя добротным мужиком, но вот тут просто предел реальности превратился в ад, но почему-то чувствовал, что я в нем такой... реально дома.

В какой-то момент я очнулся в комнате, некий парень с кокосом ушел от меня. Я посмотрел в зеркало, а там мое лицо выглядело, будто я прыгнул в что-то острое. Курлыкнул там я, перевзялся и, братцы, понял, что надо бежать отсюда.

Постепенно, через месяц, я вспомнил все прошедшее. И понял, что этой дичи мне более чем достаточно. Ведь я понимаю, что такая выносливость не приведет меня далеко.

Теперь я понимаю, что все это ни о чем. Всех дурей в нашей жизни достаточно, и нет смысла еще больше себя убивать. Так что, братцы, если вы вдруг захотите проверить свои пределы - думайте хорошенько. Потому что эта дичь, глядишь, сомнительное удовольствие принесет. Лучше просто следите за своим носом, а не ищите приключений на свою голову.

И вот так, мои дорогие друзья, заканчивается моя история про закладки и пределы алкогольной выносливости.